05.02.2015 в 19:58
Пишет Асса Радонич:Говорять наші діти
Суцільні перли! (Зперто з ФБ.)
Читати даліМамо, подивись, як песик лапками щебече.
Вихователь: Діти, для чого потрібно говорити «Дякую»?
Тетянка: Щоб люди казали: «Які ви чемні діти».
Вихователь: Як називається професія, де людей підстригають, роблять красивими, охайними?
Еля: СТРИГАЧКА!
Викладач: Як називається вистава, де всі співають?
Влад: Співанка.
Вихователь одягає Валерії рукавички. Пальчик ніяк не може зайти в свій «будиночок».
- Ну що ж це не виходить? То пальці по сусідах пішли!!!
Валерія: Скільки ж я буду кашляти? Ідіть кашлюні від мене, кому сказала!!! – Знову закашлялася. – Що ж це таке робиться?!
Максим під час заняття на запитання вихователя «Діти, хто така худоба?» відповів: «Це худі люди…»
Зацікавилась доця значенням поняття «по-батькові». Ну, я пояснюю, що воно залежить від того, як звати батька, наводжу приклади... Ніби зрозуміла, а тоді питає:
- А як мене по-мамкові? А по-дідкові? А по-бабкові?
Їдемо в машині, працює навігатор. Чутно: «Через п'ятсот метрів – з'їзд!». Поліна (2 роки 10 місяців), перелякана:
- Хто з'їсть?!
Вихователь: Діти, які гори є в Україні?
Оля: Протасів Яр.
Напередодні Різдвяних свят.
Вихователь: Діти, де народився Іісус?
Євгенко: В селі.
- Мамо, я, мабуть, скоро «женитися» буду.
- Але спочатку треба закінчити садок, потім школу, потім академію...
- Я садок і школу закінчу, потім «женюсь». «Какадемію» не хочу закінчувати.
Після зимового відпочинку Оля роздивляється глобус. Читає «Кар-па-ти».
- О, з цієї гори я каталася.
Вихователь: Діти, що ми спостерігаємо на вулиці восени?
Максим: Жовтопад!
Вчать «Заповіт» Шевченка. Бабуся:
- Як умру, то поховайте мене на могилі...
Ромчик мовчить.
- Ну, Ромчику, повторюй: «Як умру, то поховайте мене на могилі»...
Ромчик набурмосено:
- Як умру, то поховайте мене в яму...
Чотирьохрічна сестра знайомого сьогодні видала:
- Мама, я хочу хлопчика... або ти шось думай, або я буду Миколая просити!
- Сашко, овечка дає шерсть, курочки несуть яйця, а хто молоко дає?
- Баба!
Оксана: У мене телефон «Сіменс»!
Анна: А в мене телефон «Вісімс»!
Анна: Мамо, мені дузе випадково потлібна твоя сципалоцька для блів!
- От, Анночко, виростеш, станеш мамою, потім бабусею...
- Ні! Дідом! У дідовій масині! За келмом!
Малий Іванко бачить, як летить метелик:
- Махалик прилетів!
- Мамо, а я коли вилосту, буду схоза на тебе?
- Звичайно, доню, будеш.
- Ну і навісцьо тоді зити?
- Я, здається, знаю, чому День захисту дітей 1 червня...Тому що 31 травня всі школярі принесли додому табелі.
Дочка після сну приходить на кухню, вся заспана, волосся розтріпане. Мама:
- Ой, хто це прокинувся такий? Хто це до мене прийшов?
Доця крізь соску:
- Сцястя.
Син (3 роки 11 місяців) вивчає підлогові ваги:
- Мамо, а у дідуся вага в кілограмах, як у мене, чи «жах-жах», як у тебе?
Вітя (4 роки):
- Мамо, ти знаєш, що війна – це небезпечно, можна в око потрапити!
У третьому класі синові в щоденник записали: «Усміхався біля дошки!»
Граємо з Марією в шашки. Так сталося, що у Марусі залишилася єдина шашка, оточена моїми. Думала вона, думала, дивилася на ту одиноку, оточену шашку, і , поклавши руку на сердце, встала і заспівала:
- Ще не вмерла Україна і слава, і воля, ще нам, браття молодії, усміхнеться доля...
Довелося піддатися, щоб таки вона виграла. Ми посміялися, але я була в шоці...
- Дідусю, хто забрав мою іграшку?
- Не знаю... може Бабай якийсь...
- Та ні! Бабая у нас немає! Він живе в Росії, у Кремлі.
На вулиці рядом з нами пройшов такий вгодований пудель, шо аж круглий. Доця:
- Мамо, дивись, песик зараз трісне.
Підмінний вихователь чергової групи запитує дівчинку:
- Сашо, в яку групу ти ходиш?
- В молочну! (мала на увазі молодшу групу)
Вихователь: Діти, які казки Андерсена ви знаєте?
Сусанна: «Гидкий олов'яний солдатик»...
Мамо, усміяйся!
URL записиСуцільні перли! (Зперто з ФБ.)
Читати даліМамо, подивись, як песик лапками щебече.
Вихователь: Діти, для чого потрібно говорити «Дякую»?
Тетянка: Щоб люди казали: «Які ви чемні діти».
Вихователь: Як називається професія, де людей підстригають, роблять красивими, охайними?
Еля: СТРИГАЧКА!
Викладач: Як називається вистава, де всі співають?
Влад: Співанка.
Вихователь одягає Валерії рукавички. Пальчик ніяк не може зайти в свій «будиночок».
- Ну що ж це не виходить? То пальці по сусідах пішли!!!
Валерія: Скільки ж я буду кашляти? Ідіть кашлюні від мене, кому сказала!!! – Знову закашлялася. – Що ж це таке робиться?!
Максим під час заняття на запитання вихователя «Діти, хто така худоба?» відповів: «Це худі люди…»
Зацікавилась доця значенням поняття «по-батькові». Ну, я пояснюю, що воно залежить від того, як звати батька, наводжу приклади... Ніби зрозуміла, а тоді питає:
- А як мене по-мамкові? А по-дідкові? А по-бабкові?
Їдемо в машині, працює навігатор. Чутно: «Через п'ятсот метрів – з'їзд!». Поліна (2 роки 10 місяців), перелякана:
- Хто з'їсть?!
Вихователь: Діти, які гори є в Україні?
Оля: Протасів Яр.
Напередодні Різдвяних свят.
Вихователь: Діти, де народився Іісус?
Євгенко: В селі.
- Мамо, я, мабуть, скоро «женитися» буду.
- Але спочатку треба закінчити садок, потім школу, потім академію...
- Я садок і школу закінчу, потім «женюсь». «Какадемію» не хочу закінчувати.
Після зимового відпочинку Оля роздивляється глобус. Читає «Кар-па-ти».
- О, з цієї гори я каталася.
Вихователь: Діти, що ми спостерігаємо на вулиці восени?
Максим: Жовтопад!
Вчать «Заповіт» Шевченка. Бабуся:
- Як умру, то поховайте мене на могилі...
Ромчик мовчить.
- Ну, Ромчику, повторюй: «Як умру, то поховайте мене на могилі»...
Ромчик набурмосено:
- Як умру, то поховайте мене в яму...
Чотирьохрічна сестра знайомого сьогодні видала:
- Мама, я хочу хлопчика... або ти шось думай, або я буду Миколая просити!
- Сашко, овечка дає шерсть, курочки несуть яйця, а хто молоко дає?
- Баба!
Оксана: У мене телефон «Сіменс»!
Анна: А в мене телефон «Вісімс»!
Анна: Мамо, мені дузе випадково потлібна твоя сципалоцька для блів!
- От, Анночко, виростеш, станеш мамою, потім бабусею...
- Ні! Дідом! У дідовій масині! За келмом!
Малий Іванко бачить, як летить метелик:
- Махалик прилетів!
- Мамо, а я коли вилосту, буду схоза на тебе?
- Звичайно, доню, будеш.
- Ну і навісцьо тоді зити?
- Я, здається, знаю, чому День захисту дітей 1 червня...Тому що 31 травня всі школярі принесли додому табелі.
Дочка після сну приходить на кухню, вся заспана, волосся розтріпане. Мама:
- Ой, хто це прокинувся такий? Хто це до мене прийшов?
Доця крізь соску:
- Сцястя.
Син (3 роки 11 місяців) вивчає підлогові ваги:
- Мамо, а у дідуся вага в кілограмах, як у мене, чи «жах-жах», як у тебе?
Вітя (4 роки):
- Мамо, ти знаєш, що війна – це небезпечно, можна в око потрапити!
У третьому класі синові в щоденник записали: «Усміхався біля дошки!»
Граємо з Марією в шашки. Так сталося, що у Марусі залишилася єдина шашка, оточена моїми. Думала вона, думала, дивилася на ту одиноку, оточену шашку, і , поклавши руку на сердце, встала і заспівала:
- Ще не вмерла Україна і слава, і воля, ще нам, браття молодії, усміхнеться доля...
Довелося піддатися, щоб таки вона виграла. Ми посміялися, але я була в шоці...
- Дідусю, хто забрав мою іграшку?
- Не знаю... може Бабай якийсь...
- Та ні! Бабая у нас немає! Він живе в Росії, у Кремлі.
На вулиці рядом з нами пройшов такий вгодований пудель, шо аж круглий. Доця:
- Мамо, дивись, песик зараз трісне.
Підмінний вихователь чергової групи запитує дівчинку:
- Сашо, в яку групу ти ходиш?
- В молочну! (мала на увазі молодшу групу)
Вихователь: Діти, які казки Андерсена ви знаєте?
Сусанна: «Гидкий олов'яний солдатик»...
Мамо, усміяйся!